Одна з важливих відмінностей західного державного мислення від українського — практичність. Принцип «стисло, чітко та ясно» категорично відкидається українською нормотворчою традицією.
Типовий законодавчий акт України містить сотні сторінок та не витримує детального розгляду під мікроскопом. Законопроект 5865 не став винятком.
Комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) вважає, що запуск повноцінного ринку капіталу неможливий без ухвалення законопроекту 5865 та надання виняткових повноважень регулятору цього ринку. Саме це дозволить залучити більше інвестицій, покращити умови для розвитку бізнесу, запровадити повноцінні інструменти пенсійної реформи. Цілі правильні, але диявол, як завжди, криється в деталях. Тому що після вивчення останньої версії законопроекту виникають серйозні побоювання щодо збереження українського фондового ринку.
Деякі положення відверто містять корупційні ризики. Наприклад, передбачається застосування фінансових санкцій до фізичних осіб у розмірі до 2,5 млн грн, до юридичних осіб — у розмірі до 10 млн грн, або до 5% від загального річного обороту такої юридичної особи. При цьому сума санкцій не ранжується за суттєвістю порушення (від мінімального до максимального), тому рішення про розмір санкції, накладеної в конкретному випадку на конкретну особу, повністю перебуває у компетенції посадової особи комісії, яка розглядає справу.
Законопроект дає можливість застосовувати санкції до професійних учасників ринку капіталу, до власників активів, до сторін угод щодо цих активів. Проте законопроект не передбачає адекватної системи відповідальності регулятора перед учасниками ринку капіталу, насамперед перед інвесторами, за ухвалені рішення та збитки.
Чи дійсно такі наглядові та слідчі повноваження, «допити осіб», «огляд приміщень», «заборона на проведення операцій з фінансовими інструментами», «запис телефонних розмов», «трафік даних» та «винагорода інформаторів» сприятимуть залученню іноземних інвестицій та розвитку фондового ринку? І хто забезпечуватиме якість слідчих дій та контролюватиме діяльність самого регулятора з урахуванням тієї самої фрагментарної та нечіткої системи звітності та контролю, передбаченої законопроектом, та контролю за поточною діяльністю комісії? І це лише вершина новацій, закладених НКЦПФР у законопроект 5865.
Що ж виходить зрештою? Законопроект передбачає для бізнесу можливість отримання драконівських штрафів, допити, суттєве подорожчання адмінпослуг (нагадаю, платна звітність існує лише на фондовому ринку), позбавлення права на апеляцію. Чому саме це нововведення допоможе розвитку ринку, для більшості фінансистів залишається загадкою. На щастя, проект доопрацьовується, зауваження ринку враховують, кількість законодавчих протиріч скорочується.
Якщо ми хочемо розвивати ринок капіталу, тим самим сприяючи зростанню української економіки, треба сконцентруватися на внутрішніх інвестиціях. Спочатку капітал потрібно утримати всередині країни, та потім ефективно його використовувати. Інакше фондовий ринок скоротиться до однієї біржі, торгів ОВДП та акцій іноземних емітентів. Все підтягнеться під міфічні європейські стандарти, стане показовою та глянцевою філією Заходу, а також цілком марною для економіки країни.
Поділитися: 